Не тримай мене за рукав,
Не тримай мене за рукав,
Не тримай мене за рукав,
Я давно вже все сказав.
Ми з тобою дійшли до межІ,
Де не рятують навіть слова чужі.
Ти мовчиш, а я бачу в очах —
Ще живе наше вчора в думках.
Та не варто себе берегти
Для того, хто не хоче прийти.
Не пиши мені вночі,
Не шукай старі ключі.
Те, що було, відпусти,
І мене за це прости.
Пробач мене — і без образ,
Ми вже не повернемо нас.
Забудь мене, не клич назад,
Нам далі кожному свій шлях.
Пробач мене — і відпусти,
Не треба більше берегти
Те, що давно перегоріло,
Те, що нас так сильно гріло.
Без образ, без образ,
Все мине, мине не раз.
Не тримай, не тримай,
Просто далі вирушай.
Без образ, без образ,
Не шукай вчорашніх нас.
Відпусти, відпусти —
І спокійно далі йди.
Я не скажу, що все було дарма,
Ти була для мене цілим світом сама.
Але світ теж міняє вогні,
І ми стали не тими, що були навесні.
Я запам’ятаю наші ночі без сну,
Твій сміх і ту першу весну.
Та любов — це не тільки тримати,
Іноді треба просто віддати.
Не пиши мені вночі,
Не шукай старі ключі.
Те, що було, відпусти,
І мене за це прости.
Пробач мене — і без образ,
Ми вже не повернемо нас.
Забудь мене, не клич назад,
Нам далі кожному свій шлях.
Пробач мене — і відпусти,
Не треба більше берегти
Те, що давно перегоріло,
Те, що нас так сильно гріло.
І якщо колись
Почуєш цю пісню,
Нехай не болить,
Нехай буде тихо.
Без «чому?» і «за що?»,
Без останніх розмов.
Просто все вже пройшло,
Просто скінчилась любов.
Пробач мене — і без образ,
Не треба більше рятувати нас.
Забудь мене, не клич назад,
Нам далі кожному свій шлях.
Пробач мене — і відпусти,
Не треба серце берегти
Для того, хто уже пішов,
Для того, хто так і не прийшов.
Без образ…
Без образ…
Просто далі йди.
Без образ…
Без образ…
І мене відпусти.